Наукова тема «Художня індивідуальністьТ.Шевченка
і світовий літературний контекст»
The scientific theme “Taras Shevchenko’s artistic individuality
and the world literature process”
У процесі наукової роботи визначено:

Творчий світогляд Тараса Шевченка засвідчує еволюцію бачення та розуміння поетом біблійних тем і мотивів, насамперед ідеї Бога. Це був шлях від раннього читання у дитинстві до глибокого вкорінення у свідомість, трансформацій у контексті власного бачення і творчого осмислення. Феномен Бога, ідея віри у творчому світогляді митця на різних життєвих етапах переживали зміни. Він романтичного і традиційного народного сприйняття ідеї Бога Т.Шевченко перейшов до розчарувань, зумовлених трагедією національною й особистою, а потім до глибокого філософсько-психологічного його переосмислення та усвідомлення. Врешті, він визнав силу християнської покори, смирення і всепрощення.

Досліджено:

Ідею свободи у Святому Письмі та її інтерпретацію у творчості Т.Шевченка.

Свобода в цьому разі визначається як вибір між добром і злом, а, отже, і праведності та гріховності як особистого вибору кожної людини.

Простежено:

- твори Т.Шевченка, що стали фактом буття нашої літератури, навантажили кожне звернення до теми «людина і світ», «людина і природа», «людина і суспільство», «людина і Бог» усвідомленою чи неусвідомленою ремінісценцією;

- у випадку з поетами зрілого модернізму - це зумисне протягування текстів Т.Шевченка як класики, на ґрунті якої вибудовується новий канон, орієнтований на світові художні вартості в цілому, й античні зокрема.

Доведено:

- шевченкознавчі праці М.Зерова - продовження розпочатого М.Євшаном модерного прочитання творчості письменника;

- специфіка аналізу життя і творчості Шевченка полягає в з’ясуванні контексту й акценті на розвитку суспільно-естетичної думки другої половини ХІХ ст.;

- шевченкознавчі дослідження М.Зерова, що реалізуються в різних за форматом і методикою студіях, підтверджують тезу про послідовне витворення неокласиками естетично зумовленої концепції літератури з метою системного вивчення явищ письменства; 

- багатовимірність мислення і вислову М.Зерова-вченого поєднується у його шевченкознавчих лекціях із влучністю образних порівнянь, багатством ремінісценцій і алюзій тощо;

- праці М.Зерова - дослідника творчості Т.Шевченка - засвідчують новий, зріломодерністський етап її вивчення, а висновки й узагальнення неокласика не втрачають актуальність і для сучасних студіювань спадщини Кобзаря.

Встановлено:


- творчість Т.Шевченка є виразно автобіографічна. Це твердження стає незаперечним, якщо під «автобіографічністю» розуміти не тільки безпосереднє віддзеркалення у творі власного життя митця, а й вираження закодованого у підтексті духовного «Я», яке можна виявити, досліджуючи художні структури та прихований психологічний зміст;

- окрім кількох десятків власне автопортретів художника в його творчому доробку наявні самозображення в жанрових малюнках, кілька фігурних композицій із персонажами, в рисах яких портретна схожість з автором тільки вгадується, а також твори художника, де його «Я» репрезентовано не завдяки автопортретному чи напівпортретному образові, а через контекст;

- у «Притчі про блудного сина» наявні всі зазначені модифікації образу автора. Саме тому Т.Шевченко зримо чи незримо присутній на всіх своїх малярських полотнах, як і в  поетичних текстах.

Поштова адреса Інституту філології : бульвар Тараса Шевченка, 14, ауд. 78
(Кафедра історії української літератури і шевченкознавства), місто Київ, Україна, 01601
Тел.: +380 (44) 239-34-30; 34-30.
Web: http://philology.knu.ua/node/11 ; електронна пошта: taras7880@ukr.net